Любити чи знати, що головне?

Безрадісністю, відчуженням і безумством називає психолог Клод Штайнер результати початкового навчання в родині.

“Заради досягнення зрілості» та успішності дітей, в родині систематично руйнуються три головні здатності людини: здатності до близькості, тобто здатності давати і приймати любов, здатності пізнавати світ і здатності до спонанності, тобто до вільного та радісного прояву Природньої Дитини”.

Всі родини різні

Психологи також вважають, що діти народжується з двома базовими здібностями – Любити і Знати. Яка ж з них важливіша?

Історично в вашій родині може бути більше часу та уваги приділено одній з них. Наприклад, пунктуальність, впорядкованість, наполегливість – це здібності з виміру «Знати». А довіра, терпіння, ніжність – з виміру «Любити».
З найкращими намірами ми передаєм дітям таку комбінацію цих здібностей, якою володіємо самі. З бажанням безпеки і доброго майбутнього для дітей, ми можемо не помічати, що чогось бракує. А потрібне і те, й інше.

Вимір “Любити”

Ми і діти – різні. Ми є окремі люди. Діти – не «наші» в розумінні приналежності, вони – свої. Вони проявляються природніми талантами і слабкостями в контекстах, які зустрічаються їм, в тих умовах, в яких опинилися, які доступні, які організовані старшими.

Діти не мають можливості бути такими, якими ми хочем, щоб вони були, бо вони вже якісь, від народження. Любити – це прийняти ці постулати.

Любити – це створювати різноманітні безпечні умови, де діти можуть зрозуміти себе, вивчити свій внутрішній рел’єф і навчитися бути, використовувати дане їм.

Любити – це давати дозволи, бути поруч, помилятися і проживати осяяння з ними. Ще раз, не своє, а їх, бо воно – інше. Любити – це сміливість, бо потрібен простір для невідомого.

Вимір “Знати”

Розвиток дитини – це продовження соціальних умов, в яких вона живе. Діти переймають культуру, в якій опинилися мимовільно. З пластичністю, яка вражає.

Ми дорослі передаємо їм знання нашого народу, роду, свій життєвий досвід, це відбувається «саме по собі». Такий вплив є найбільш природнім, він дасть найкращі результати і в окремих сферах знань та вмінь дітей, які ми хочемо розвивати.
Культура – це не похід на класичний концерт, хоча і він теж. Культура – те, що на мою думку, можна розумно створювати в родині.

В культурі логічного мислення, пунктуальності, акуратності ці якості стають природніми, за них не треба боротися і воювати. Знання, які ми передаєм разом з культурою – стале. Тому не соромтеся створювати принципи, наміри і традиції, яких до вас в роду не було. Ви можете бути новою культурою і давати дітям нове знання.

Не потрібно обирати

Вам не потрібно обирати – давати дітям любов чи знання. Вони потрібні в рівній мірі для критичного мислення і здатності обмінюватись любов’ю, інтелекту і чутливості, успіху і радості.