Вислуховувати критику — не дуже легка справа. Критикувати — простіше. Але якщо критикувати дитину бездумно, її легко «поранити». Вона формується у спілкуванні з нами. Тому слова можуть і піднести, і зруйнувати. We make or brake our kids!
Буває, що досвіду дитини недостатньо щоб зрозуміти, що вона діє неправильно. Або зараз немає часу і можливості дати дитині зробити власні висновки. Тоді критика буває необхідною. Це однаково неприємно, але не буде деструктивним, якщо не припускатися помилок.
Як критикувати правильно?
- Конструктивно. Що зроблено неправильно і чому я (мама) так вважаю? Як можна зробити краще?
- Емпатійно. Я (мама) говорю про СВОЇ відчуття, в той момент, коли дитина щось зробила не так. Я усвідомлюю, що дитина може відчувати інакше і намагаюся зрозуміти як саме. Якщо дуже хочу заявити щось безапеляційно, я можу говорити лише про те, що відчуваю сама!
- Не засуджуючи. Говорячи дитині, що вона «не така», ми її руйнуємо. Критикувати потрібно дії, а не особистість. Я (мама) — як коуч можу бути незадоволена виконанням плану розвитку своєї дитини, який ми разом обрали. Можу чекати від дитини більшого і сигналізувати їй про це. Але я — не суддя!
Приємного і надихаючого Вам спілкування!
Юлія Гейко
